Передчуття осені
Заплети у сльози туман, -
Вересневого неба відчай…
Може, скажеш ті ж самі слова,
Може, навіть майбутнє покличеш…
Осінь тихо зайде до кімнати,
Не шукаючи в нас розуміння,
Лише тягнеться місто до хмар
Своїм тонким скляним корінням.
Не помітиш…Забудеш… Втечеш…
А якщо все і має так бути?
Ти осіннім холодним дощем
Зміниш сивую пам’ять розлуки.
І в безликих ваганнях юрби,
Вулиць довгих осінній дрімоті,
Не згадаєш, як хотілось піти
За мереживо стін холодних…