Ворона
Ти скажеш: "це лиш ворона!",
Та що ти про мене знаєш?
Ну сіра, місцями чорна,
По всім смітникам літає!
Так. Я народилася птахом,
В гнізді своїх мами і тата,
На гілці, що понад дахом
Твоєї сільської хати.
Вони мене годували,
Всім тим, що знайти уміли,
В негоду і дощ зігрівали,
Своїм чорно-сірим пір'ям,
Навчали, що самі вміли,
(А вміють вони багато),
Про звичаї розповіли,
І звісно - про те, як літати.
Про те, як здобути їжу,
І те, як на захист стати,
Для тих, кому в лапах хижих
Довелося побувати.
Про те, як сховати смаколик,
Коли ти посеред зграї,
Про те, як горіха розколе
Авто, що по нім проїждає.
Що брати горіха того
Я зможу лиш на зелене
Ото, що у світлофорі,
Повернуте до мене...
А ще, що корисно знати,
Своєї й чужої мови.
Щоб ворогів відганяти,
Чи, щоб знайти допомоги,
Не лиш серед своєї зграї,
А навіть у вовка чи лиса,
Що в лісі поживу шукають,
(А в тебе її - "до біса"!):
В замерзлої туші у лісі,
Не просто пробити шкуру,
А зуби, вовчі чи лиса
Підходять, для тої натури.
Тож знаючи мову інших,
Ти клич кинеш, чи тривогу,
Або може ще щось більше,
Тобі стане у підмогу.
А ще, вчили мама і тато,
Що й люди бувають різні:
Одним можна довіряти,
А інші - страшні і злісні!
І те, що хороша людина -
То друг може бути навічно!
А ворогів, як скотину,
Ми дзьобами б'єм безкінечно!
І каменем кинути можем,
Чи шишкою в лоба поцілим,
І ворога знатиме кожен,
У зграї великій і сильній!
Ворони - птахи розумні!
Ми хитрі, кмітливі і вірні,
Злопам'ятні ми, але чуйні...
Ну, майже як ти - людино!
(с) 16.05.2023