Где-то в городе > Парк развлечений
Позитивообменник
Странник:
[vimeo]https://vimeo.com/82974768[/vimeo]
Годар де Мон Палан:
Надеюсь, что это хоть можно опубликовать и оно будет в тему... Случай из жизни...
На хвилі українізації у нашій державі один з моїх співробітників звернувся до колективу з таким проханням: "Надати на декілька днів - для фотосесії його сина - дитячу краватку..." Весь колектив знає, що у нього вже є семирічний син, що навчається у першому класі загальноосвітньої школи і цей батько настільки бідний, що колектив таємно скидувався грошами на підручники. А тут ще й дитяча краватка - всі подумали, що в сімї поповнення - другий син, якого він хоче сфотографувати у належному вигляді. От і почали збирати кошти на закупівлю люльки для новонародженого... Єдине, що мене смутило - строк на який він просив цю краватку - декілька днів. Саме тому я запитав його самого - чому. Знаючи, що я розмовляю російською, а він сам теж розмовляв нею донедавна, цей горе перекладач мені розповів, що до класу, де його син навчається заходив на днях фотограф і пропонував після церемонії присвяченій закінченню першого класу а також на фоні весняної погоди дітям пофотографуватися - на майбутній альбом випуску першого класу. Саме для цього випадку йому й знадобилася "Дитяча краватка", бо доросла... - вона йому велика. А тепер... представте собі яке обличчя було у цієї людини, коли йому через тиждень при всьому колективі вручили дитячу краватку-люльку і поздоровили з новонародженим. І тільки я подарував спочатку незрозумілий подарунок - Детский галстук, то есть маленькой длины - тот, который мог спокойно носить семилетний ребенок не заправляя его в штаны!
Кай Лерэйн:
Это в твоей конторе такое было?
Годар де Мон Палан:
Да - у меня в училище - там же профком ещё жив. Вон недавно дал студентам несколько брюк и рубашек, которые мне коротки и их подогнали под размер этого мальчугана, просто подогнув и подшив в разных местах а затем отдал ему - мне так в своё время отцовское подганяли бабушка с мамой - до сих пор талия на защепах а низы штанов на временных нитках подшитые помню...
Лила Перегуда:
Покупаю газету N, мне вместо нее предлагают "Комсомолку". Я отказываюсь, мол, нужная мне газета хотя бы делает вид, что она приличное издание, а не туалетная бумага с буквами.
Ржем с продавцом минут пять, я продолжаю потухать в вагоне. И тут заходит КОНЬ! Чувак в маске, естественно.
У меня случилась истерика.