Я один раз публікувала цей вірш, але критики так і не почула. Маю надію, почути від Вас.
Тремтить од вітру сакури суцвіття,
Маленьке, ніжне, чисте як роса,
А вітер ще його і обтряса,
І розриває хмари на лахміття.
Минають дні, роки, тисчоліття,
Але вогонь священний не згаса.
Життя рятує ніжність і краса,
Яка переживе усі страхіття,
І землю вбереже, і небеса.
Краса дівоча ніжно-загадкова,
Квітуча, вічна, неземна краса,
Звичайна, неповторна й тимчасова.
Подумай, дівчино, чи зможеш ти
Красу душі своєї зберегти?
